Тема 29-30. Життя і творчість Осипа Турянського. «Поза межами болю» – поема в прозі що хвилює, єднає людські серця. Умовність зображення в поемі. Загальнолюдські мотиви й гуманістичні цінності в ній. Біологічні інстинкти і духовна воля до життя
«Людина на війні — це воля. Є воля — є людина! Нема волі — нема людини! Скільки волі, стільки й людини»,— зробить висновок один із героїв Другої світової війни, персонаж твору О. Довженка. А довів це із вражаючою художньою переконливістю кількома десятиліттями раніше О. Турянський у своїй поемі в прозі «Поза межами болю». Про це ми поговоримо сьогодні на уроці.
Осип Турянський
1. Перегляньте уроки онлайн + та опрацюйте у підручнику с.140-144.
2. З історії написання твору
На початку першої світової війни О.Турянського мобілізували до австрійського війська. У 1915 р. він потрапив до сербського полону. Під час зимового відступу серби етапували засніженими горами 60 000 полонених, серед яких був і письменник. На цій виснажливій дорозі загинуло 45 000 людей. Товариші О. Турянського по недолі замерзли біля згасаючого багаття, а його, охопленого кригою і напівживого, знайшли сербські лікарі, що йшли позаду полонених. Серед лікарів був українець В. Романишин, який повернув письменника до життя. Ці події й покладено в основу повісті.
3. Словникова робота з ТЛ. Підручник с.142
Поема в прозі - великий за обсягом ліро-епічний твір, у якому зображено значні події та яскраві характери. Цьому жанру властиві всеохоплюючий пафос і ліризм.
8. Домашнє завдання: читати пригодницький роман І.Багряного "Тигролови"Текст ТУТ + переглянути фільм"Тигролови" за мотивами роману (1994 рік; режисер Р.Синько)
Тема 27-28.Автономність, відкритість зарубіжним традиціям і новітнім процесам, розвиток української літератури в Західній Україні до 1939 р. Життєвий і творчий шлях Богдана-Ігоря Антонича. Аполітичність, наскрізна життєствердність, метафоричність і міфологізм у поезіях «Зелена Євангелія», «Різдво»
Так історично склалося, що частина людей, які відчували себе
українцями, мислили й говорили українською мовою, опинилися за межами своєї держави. Йдеться про західноукраїнські землі, що були й австро-угорськими, й польськими й іншими через переділ територій «сильними світу цього». Але, як не дивно, вони зберегли своє українство, ще й збагатили літературу та мистецтво завдяки відкритості зарубіжним традиціям і новітнім модерновим процесам. Саме тому можна відзначити, що автономність сприяла високому розвиткові літератури
в Західній Україні до 1939 року.
1. Перегляньте урок онлайн про розвиток літератури в Західній Україні
+ Опрацюйте статтю про розвиток літератури в Західній Україні. Підручник с.132-133
Богдан-Ігор Антонич
2.Перегляньте урок онлайн про життя і творчість поета.
Опрацюйте картку
3. Прочитайте поезії на с.137-138.
Літературознавчий словник
Міфологізм – певна пов’язаність із міфами, відображення в літературному творі давніх міфологічних уявлень.
Асоціативність – наявність наведеного чи використаного за подібністю до чогось.
Пантеїзм – обожнення природи, відчуття присутності Бога в усьому довкіллі.
Тема 25-26. Розвиток мовлення № 2. Есе. Контрольна робота № 3. Творчість М. Хвильового, Ю.Яновського, В.Підмогильного, Остапа Вишні, М. Куліша. Тестові завдання
Частина 1
1. Пригадайте вивчені твори та оберіть тему письмової роботи:
Теми есе (на ваш вибір):
1. Добро і зло в житті та душі (за новелою М.Хвильового "Я (Романтика)"
2. Маргінальний образ українського інтелігента в романі В.Підмогильного "Місто"
3. Сатиричне викриття бездуховності обивателів, що зрікаються своєї мови, культури, родового коріння, у комедії М.Куліша "Мина Мазайло"
4. Романтика пригод та праця кіномитців в романі Ю.Яновського "Майстер корабля"
5. Власна гумореска (усмішка) в стилі Остапа Вишні
Продумайте зміст власного висловлення та напишіть есе.
Частина 2.
Повторіть творчість М. Хвильового, Ю. Яновського, В.Підмогильного, Остапа Вишні, М. Куліша.
Тема 23-24. Життєвий і творчий шлях Миколи Куліша. Проблема готовності українського суспільства бути українським у сатиричній комедії «Мина Мазайло» /ЗНО/. Розвінчання національного нігілізму, духовної обмеженості в комедії М.Куліша «Мина Мазайло». Сатиричне викриття бездуховності обивателів, що зрікаються своєї мови й родового коріння
На театральному диспуті 1929 року М. Хвильовий говорив, що
«тільки епохальні п’єси можуть викликати таку велику дискусію “і що” тільки обмежені люди не розуміють, що саме такі п’єси і роблять в театрі епоху». Йшлося про твори одного з найталановитіших драматургів 1920–1930-х років Миколи Гуровича Куліша, і саме про нього й тогочасний театр ви дізнаєтесь сьогодні на уроці.
1. Ознайомтеся із життєписом М.Куліша та розповіддю про творчість с.117-121 та прослухайте урок
2. З історії створення п'єси.
ІІ пол. 20-х рр. була сповнена різних політичних подій. Щоб не двозначно охарактеризувати історичний відрізок часу, який відображено у п’єсі Куліша «Мина Мазайло» звернемося до мови документів: В. Чубарь у квітні 1926 р. на сесії ЦВК СРСР сказав: «Я заявляю со всей ответственностью, что у нас русский язык так же общепринят, как и украинский, но надо добиться того, чтобы, когда в учреждение приходит крестьянин, знающий родной язык, ему ответили на том языке, который он понимает…» Наче б то досить гуманна ідея, проте з самого початку визначено, що українська мова – це мова селян. Також чітко окреслено завдання: примусити службовців вчити мову. А у що вилилась «українізація» ми дізнаємося з п’єси М.Куліша «Мина Мазайло». Свою комедію М.Куліш писав на живому матеріалі, який давав процес українізації, запроваджуваної у 20-х рр. Цей герой не літературний привид, а реальна істота, український тип манкурта, нігіліста. Дружина М.Куліша зазначає, що ще працюючи над своїм «Миною», Микола якось зайшов до загсу і там прочитав список змінених прізвищ. Між іншим там було прізвище Гімненко, змінене на Алмазов. Це його так розсмішило, що він вирішив вставити цей епізод у п’єсу.»
«Філологічна» комедія М.Куліша «Мина Мазайло» тріумфально йшла на сценах багатьох театрів України, але після 1930 рр., коли «українізація в Україні була згорнута», навколо п’єси тривала дискусія і вона все ж була заборонена.
3. Поміркуйте!!!
Перед сучасним читачем постає питання: чи готове було українське суспільство 20 –х рр. ХХ ст. бути українським? Що потрібно брати до уваги, щоб знайти відповідь? Поміркуйте: як «філологічна» комедія стала політичною сатирою? (М.Куліш зачепив проблеми, які під час українізаціі були на слуху не тільки у літераторів, а політиків, пересічних громадян. Проблема ставлення до своєї мови українців зачіпала глибоко завжди, а особливо під час українізації. Почуття меншовартісності українців – це багатовікова проблема, вона не розв’язана і до нашого часу. А час від часу зачіпається політиками.)
Сатирична комедія - драматичний твір, у якому за допомогою спеціальних сатиричних засобів різко висміюються суттєві суспільні вади, зображуються смішні (комічні) події й персонажі.
Сам автор називаю свою п'єсу "філологічним водевілем".
5. Опрацюйте таблицю героїв.
Дійові
особи
Позиції до українізації
Ставлення до української мови
Герої за поглядами
Мина Мазайло
робить опір українізації
відмовляється від української мови
манкурт, нігіліст
Мокій
наївний,вірить в українізацію,розпочату більшовиками
вивчає і пропагує українську мову
має певні риси патріота
Тьотя Мотя
вороже ставиться до українізації, вважає, що все минеться
українську мову вважає «австріяцькою видумкою»
шовіністка
Дядько Тарас
вважає, що українізація для того, щоб виявити українців і знищити
вболіває, але не хоче вносити нічого нового
націоналіст
Висновок: Специфіка п’єси в тому, що жоден із персонажів не може сприйматися серйозно. Всі вони ніби вихоплені з життя, але відірвані від багатовікової національної культури свого народу.
Мина Мазайло – малорос - кар’єрист. Мина, сам того не підозрюючи, продемонстрував три типи чиновників, показавши, що жоден з них не готовий до українізації.
Мазайлиха і Рина – інтриганки, які вважають українізацію непотрібною. Проблеми вирішують чужими руками.
Мокій закоханий лише у мову, тому українізація поверхова. Захоплення українською мовою робить Мокія відірваним від життя. Він ніби не живе , а грається в життя. Такий патріотизм не витримає випробування.
Дядько Тарас – анахронічний націоналіст
Тьотя Мотя із Курська має великодержавницькі погляди зрусифікованої людини.
Друзі-комсомольці мають взагалі свою теорію, що скоро прізвищ не буде, а лише нумери.
Кожен з них хоче зробити щось докорінно важливе, але воно таке далеке від них.
І тут випливає риторичне запитання: чи має право на особисте вільне життя Україна, якщо члени однієї родини не можуть жити мирно?
6. Складіть сенкан на вибір. Українізація Мина Мазайло Мокій Мазайло
7. Домашнє завдання: пройти тестування (ОБОВ'ЯЗКОВО ЗРОБИТИ СКРИНШОТ)
Тема 21-22. Трагічна творча доля Остапа Вишні. Письменник і його час у гуморесці «Моя автобіографія». Оптимізм, любов до природи, людини, м’який гумор усмішки Остапа Вишні «Сом»
Тема 19-20. Світовий мотив підкорення міста в романі В.Підмогильного «Місто». Зображення «цілісної» людини: у єдності біологічного, духовного, соціального. Образ українського інтелігента Степана Радченка в романі «Місто». Морально-етичні колізії твору. Жіночі образи в ньому
Взаємоопитування. За матеріалом статті підручника про В.Підмогильного
Свій задум В. Підмогильний пояснив так:
«Написав «Місто», бо люблю місто і не мислю поза ним ні себе, ні своєї роботи. Написав ще й тому, щоб наблизити, в міру змоги, місто до української психіки, щоб сконцентрувати його в ній».
Тема 17. Умовність фабули, зміщення часопростору в романі Ю.Яновського «Майстер корабля». Неоромантичні герої То-Ма-Кі, Режисер, Таях, Богдан та їхні прототипи. Образи Міста і Моря.
Тема 18. Життєвий шлях Валер’яна Підмогильного. Автор інтелектуально-психологічної прози, перекладач.
Частина 1
1. Теорія літератури - с. 69
Умовність зображення — нетотожність образу відповідному об’єкту зображення,характерна для іншої дійсності, змодельованої письменником. Це зумисне руйнування правдоподібності зображуваного за допомогою вільного оперування художніми образами, історичними фактами, логікою розвитку подій та ін.
Художній час і простір — час і простір, змодельовані автором, вони недостовірні. Художній простір необов’язково відповідає реальному. Художній час, на відміну від реального, може забігати наперед або сягати в минуле.
Фабула - це хронологічне, послідовне зображення подій у художньому творі, на відміну від сюжету, де події можуть бути викладені непослідовно, в нехронологічному порядку або з пропусками. Фабула — це чинник сюжету, його ядро, що визначає межі руху сюжету в часі й просторі.
У романі Юрія Яновського «Майстер корабля» спостерігаємо умовність фабули, адже автор вдався до особливої світобудови роману, оминув деталі буденності, натомість зобразив найяскравіші моменти із життя героїв, актуалізуючи увагу
на їх взаємодії та дослідженні стосунків одне з одним.
Юрій Яновський подає нам історію головних героїв поступово, неначебто кадр за кадром, уміло змінюючи ракурси і кути зору. Так і формується фрагментарність оповіді та умовність фабули.
Прочитай! Сьогодні ми починаємо знайомство з творчістю письменника, вчителя, бібліографа, редактора, організатора літ. угруповання "Ланка" (МАРС), перекладача з французької, консультанта з іноземної літератури, інтелектуала, автора першого урбаністичного роману, видатного прозаїка "розстріляного відродження" Валер*яна Підмогильного.
1. Переглянь уважно урок онлайн про життєвий шлях В.Підмогильного
2. Опрацюй матеріал підручника с.85-87
💥Склади кросворд (на 10 слів) або тест (10 запитань)
Тема 15-16. Юрій Яновський, творча біографія письменника. Романтичність світовідчуття Ю. Яновського. Новаторство художньої форми. "Модерний сюжет роману «Майстер корабля»/ЗНО/
«Йому властивий піднесений романтичний тон вічної молодості, любові, доцільної праці і мудрості людської. Ці мотиви є основними і визначальними в усій його творчості»,— пише літературознавець Гр. Костюк про Ю. Яновського, письменника, із творчістю якого ми розпочинаємо знайомство. Він — один із тих, чиї «романтичні крила» були підрізані тоталітарним режимом, але справжні художні здобутки, які митець устиг створити, стали окрасою української літератури.
Юрій Яновський
Як формувалися його мистецькі погляди та переконання?
Що дало сили вижити, вистояти в умовах цькувань, переслідувань, тотального контролю, жорстокої цензури?
Український романтизм(фр. romantisme ) — ідейний рух у літературі, наукі та мистецтві. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості та посилене вивчення історичного минулого (історизм), іноді втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле чи й у фантастику.
Неоромантизм (від грецьк. veog — молодий, новий і фр. romantisme ) — умовне назва естетичних тенденцій, що виникли у світовій культурі, зокрема в літературі, живописі та музиці, на межі ХІХ-ХХ століть. Течія раннього модернізму.
Роман (фр. roman — «романський») — літературний жанр, великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, в якому широко охоплені життєві події, що глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.
Роман мариністичний – роман на морську тематику.
Роман автобіографічний — жанровий різновид роману, в якому головним персонажем виступає сам автор, а події, вміщені у фабулі, — достеменні події з його життя.
4. Складіть письмово паспорт твору (рік написання, напрям, течія, рід, жанр, тема, ідея, головна думка, композиція та сюжет, герої та їх прототипи).
Надішліть на пошту або вайбер вчителю на перевірку.
5. Домашнє завдання:с.67-72 прочитати критичний матеріал про роман; підготувати цитатну характеристику героїв.
Тема 13-14. Прозове розмаїття. Жанрово-стильове розмаїття прози. Микола Хвильовий, життєвий і творчий шлях письменника. «Я (Романтика)» /ЗНО/ – новела про добро і зло в житті та душі. Проблема внутрішнього роздвоєння
Прагнучи модернізувати життя української нації, творити нову «пролетарську» літературу, прозаїки, як і поети, проголосили розрив із традицією. Тому стали популярними модерністські стильові течії: футуризм, неоромантизм, імпресіонізм, експресіонізм та ін.
Це було відродження, розквіт української літератури 1920-х років.А на початку 30-х почалося переслідування всякої вільної думки — від морального до фізичного знищення. І це переросло у величезну трагедію не лише української літератури, а й усієї української нації.
2. Розгляньте таблицю, випишіть стильові напрямки прози та жанрове розмаїття.
Відповідно до тематичного наповнення формуються й стильові течії, які умовно ми можемо згрупувати так:
- неоромантизм
- неореалізм
- експресіонізм
- імпресіонізм
- символізм
3. Микола Хвильовий (Фітільов)
Прослухайте біографічні відомості про автора у відео ( з 4.45 сек) + підручник с. 45-46
4. Новела "Я (Романтика)" - с. 50-63
Присвята “Цвітові яблуні” М. Коцюбинського.
Нове́ла(італ. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.
Психологічна новела є своєрідною стенограмою психологічних станів ліричного героя, його почуттів і настроїв.
Прогляньте відеоуроки
— Які моральні уроки новели М. Хвильового «Я (Романтика)»?
— Мене вразило…
— Я думаю, що цей твір у наш час…
5. Закріплення вивченого 1) складання паспорту твору письмово (надіслати на перевірку)
Тема 11-12. РЗМ. Написання есе + Виразне читання поезій П.Тичини, Є.Плужника, М. Рильського. Узагальнення вивченого з тем «Розстріляне відродження». Літературний авангард. Поетичне самовираження. “Київські неокласики”
Контрольна робота №1. Поетична творчість М. Семенка, П.Тичини, Є. Плужника, М. Рильського. Тестові завдання
1. Підготовка до ЗНО: повторіть твір М.Коцюбинського "Тіні забутих предків"
Тема 9-10. «Київські неокласики». Творче кредо групи, орієнтація на традицію, класичну форму вірша. Різногранний творчий шлях Максима Рильського. Мотиви пошуків душевної рівноваги, краси в поезії «Солодкий світ». Сонет «У теплі дні збирання винограду» (ЗНО) – вишуканий зразок неокласичної інтимної лірики
У 20-х рр. ХХст. у Києві декілька молодих поетів об'єдналися в групу, що протиставляла себе поетичному експериментаторству футуристів і пролетарському мистецтву. Це угруповання відоме як "київські неокласики" (або "п'ятірне гроно"). До нього належали Микола Зеров (лідер), Максим Рильський, Павло Филипович, Михайло-Драй Хмара, Юрій Клен (Освальд Бургардт).
Неокласицизм (від гр. neos — молодий та лат. classicus — зразковий) — течія в літературі й мистецтві, що з’явилася значно пізніше занепаду класицизму як літературного напряму і знайшла свій вияв у використанні античних тем та сюжетів, міфологічних образів і мотивів, проголошенні гасел «чистого» мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми, в оспівуванні земних насолод. Неокласицизм виник у західноєвропейській літературі в середині ХІХ ст. До групи українських неокласиків у 20-х роках ХХ ст. належали М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Рильський, П. Филипович, Ю. Клен (Бургарт). Вони відмежовувалися від «пролетарської культури», прагнули наслідувати мистецтво минулих епох, віддавали перевагу історико-культурній та морально-психологічній проблематиці.
Те, що «неокласики» брали за взірець античне мистецтво, представникам влади здалося невизнанням радянської дійсності, тому майже всі вони були репресовані, покарані тією чи іншою
мірою.
«Неокласики» не були організаційно оформлені й не виступали зі своїми ідейно-естетичними маніфестами.
Розгляньте таблицю
Михайло Драй-Хмара в сонеті «Лебеді» назвав «неокласиків» «гроном п'ятірним нездоланих співців».
☝орієнтація на довершену культуру поетичного мислення й дисципліну поетичного мовлення;
☝тяжіння до гармонії між раціональною сферою та почуттями;
☝захоплення досконалістю античної лірики, літератури відродження та класицизму, філігранністю творів французьких «парнасців»;
☝переважання вишуканих форм (сонет, рондель, віртуозна ритміка)
Додатково! Перегляньте урок онлайн про київських неокласиків
Частина 2. Максим Тадейович Рильський
Поет-неокласик, перекладач, публіцист, фольклорист, етнограф, мистецтвознавець, літературознавець, мовознавець; Максим Золоте Серце (так поета називали друзі).
Один із «найбільш справжніх, органічних поетів нашого століття» (Є. Маланюк).
1. Прочитайте про поета на с. 37-38
Риси творчості:
лаконізм і ліризм вислову;
гнучкість образів;
яскравість епітетів;
досконалість поетичної форми;
витонченість почуттів;
універсалізм художнього мислення, культурологічна масштабність;
ключові теми: взаємин людини і природи, культурологічні мотиви, патріотична лірика;
розмаїття строф і худ.форм: дистихи, терцети, катрени, секстини, нони, децими, класичний сонет, олександрійський вірш тощо.
«Три цвітіння»:
«Неокласичний» період («перше цвітіння»): вірш «Молюсь і вірю…»;
Воєнні роки – «друге цвітіння»: поема-ораторія «Слово про рідну матір»;
«Третє цвітіння» (к. 50–60-ті рр.; період хрущовської відлиги): вірші «Троянди й виноград», «Мова», «Рідна мова» й ін.
2. Перегляньте урок онлайн про творчість М.Рильського
3. Поезія "У теплі дні збирання винограду" (1922)
У теплі дні збирання винограду
ЇЇ він стрів. На мулах нешвидких
Вона верталась із ясного саду,
Ясна, як сад, і радісна, як сміх.
І він спитав: – Яку б найти принаду,
Щоб привернуть тео рук моїх?
Вона ж йому: – Світи щодня лампаду
Кіпріді добрій. – Підняла батіг,
Гукнула свіжо й весело на мулів,
І чутно уші правий з них прищулив,
І знявся пил, немов рожевий дим.
І він потягся, як дитина, радо
І мовив: – Добре бути молодим
У теплі дні збирання винограду.
💦Аналіз вірша
Рід: інтимно-філософська лірика
Жанр: сонет
Тема: зображення зародження кохання чоловіка та юної дівчини
Головна думка: кохання найбільше пов'язане з молодістю, тому, коли юність минає, важко закохатись знову так безтурботно
Ідея: возвеличення почуття кохання, яке знаходить людину в усі часи – і в молодості, і в зрілості
Художні засоби:
Епітети: теплі дні, на мулах нешвидких, із ясного саду, кіпріді добрій, рожевий дим
Порівняння: ясна, як сад, і радісна, як сміх; знявся пил, немов рожевий дим; він потягся, як дитина
Метафори: світи щодня лампаду, Кіпріді добрій; гукнула свіжо й весело на мулів
Повторення: ясного, ясна.
4. Поезія “Солодкий світ” (1919)
Солодкий світ! Простір блакитно-білий
І сонце — золотий небесний квіт.
Благословляє дух ширококрилий
Солодкий світ.
Узори надвесняних тонких віт,
Твій погляд, ніби пролісок несмілий,
Немов трава, що зеленить граніт,
Неначе спогад нерозумно-милий…
Солодкий світ.
Чи янголи нам свічі засвітили
По довгих муках безсердечних літ,
Чи ми самі прозріли й зрозуміли
Солодкий світ?
Аналіз вірша
Збірка – «Синя далечінь»
Жанр: сонет
Вид лірики: інтимна лірика
Тема твору: Зображення захоплених почуттів ліричного героя.
Ідея: Кохання дає змогу побачити світ у всіх його барвах і у всій красі.
Основна думка: Кохання дає можливість осмислити і відчкти світ в повній.
Захоплення красою й величчю світу — провідний мотив вірша “Солодкий світ”.
💦 Практичне завдання: підкреслити художні засоби за кольорами (надіслати в особисті або на пошту cherkashynaanna2024@gmail.com)
Тема 7-8. Євген Плужник. Один із провідних поетів “розстріляного відродження”. Його творча біографія, трагічна доля. Сповідальність, ліричність, філософічність лірики: «Вчись у природи творчого спокою…», «Ніч… а човен – як срібний птах.!..» Урівноваженість стану ліричного героя, мотив туги за минущістю краси, гармонією світу і людини, мить і вічність у чуттєвому вираженні
«Неголосного» за життя, приреченого сталінщиною на посмертне забуття, не відомого широкій публіці і в наступні часи, Є. Плужника сьогодні визнано одним з найвизначніших українських поетів ХХ ст.
Плужник — поет щирого гуманістичного болю і суму над долею безневинних жертв, поет чесної й глибокої рефлексії, незрівняний майстер лаконічного, сповненого тонкої і гострої думки, нескінченно багатого в інтонаційному розумінні ліричного вірша — таким увійшов у духовний світ естетично чутливого читача»,— так високо оцінено творчий доробок та особистість поета в «Історії української літератури ХХ сто-
ліття».
Євген Плужник
1. Перегляньте відеоурок колеги або прочитайте статтю в підручнику на с. 29-31
2. Теорія літератури (запишіть)
Ліричний герой — в літературознавстві умовне поняття, що визначає носія прагнень, думок та почуттів, виражених у ліричному творі. Ліричний герой не завжди тотожний авторові, бо втілює в собі естетичні ідеали не тільки поета, а й певної доби, людської спільноти. Термін вживається стосовно поезії та ліричної прози.
«Великий поет, кажучи про самого себе, про своє я, говорить про загальне — про людство, бо в його натурі лежить усе, чим живе людство. І тому в його смутку кожен пізнає свій смуток. У його душі кожен пізнає свою і бачить у ньому не тільки поета, а й людину, брата свого по людству». (В. Бєлінський)
Іноді ліричне «Я» у вірші виражає душевну сутність оповідача, а не самого автора.
3. Поезія "Вчись у природи творчого спокою" (1927) - с. 31
🌍Прочитайте вірш
Вчись у природи творчого спокою
В дні вересневі. Мудро на землі,
Як від озер, порослих осокою,
Кудись на південь линуть журавлі.
Вір і наслідуй. Учневі негоже
Не шанувати визнаних взірців,
Бо хто ж твоїй науці допоможе
На певний шлях ступити з манівців?
🌍 Аналізуємо поезію
— До чого закликає автор у поезії?
— Чому саме природа є взірцем для наслідування?
— Які філософські роздуми викликає поезія?
— Що надає творові змальований пейзаж?
Рік написання: 1927
Літературний рід: лірика (пейзажно-філософська)
Жанр: вірш
Напрям: неокласицизм
Тема: возвеличення краси природи і гармонії людської душі, внутрішньої урівноваженості і зрілості людини
Ідея: заклик шанувати природу
Провідний мотив: гармонія людини й природи.
Римування: перехресне
Художні засоби: епітети (визнаних взірців, творчого спокою); порівняння (як від озер, порослих осокою); інверсія (дні вересневі); риторичні запитання (хто ж твоїй науці допоможе На певний шлях ступити з манівців?)
Образи-символи:
журавлі символізують мудрість, адже вони живуть у гармонії з природою, прислухаються до неї.
осінь - велична в пору дозрівання осінь символізує у вірші стан духовної зрілості людини.
4. Поезія "Ніч... а човен-як срібний птах!.." (1933) - с. 32-33
🌍Прочитайте вірш
Ніч... а човен — як срібний птах!..
(Що слова, коли серце повне!)
...Не спіши, не лети по сяйних світах,
Мій малий ненадійний човне!
І над нами, й під нами горять світи...
І внизу, і вгорі глибини...
О, який же прекрасний ти,
Світе єдиний!
🌍 Аналізуємо поезію
— Які почуття передає автор у поезії?
— Яким постає перед нами його ліричний герой?
— Назвіть образи-символи, поясніть їхнє значення.
Рік написання: 1933
Рід літератури: лірика (філософсько-пейзажна)
Напрям: романтизм
Тема: зображення чарівної картини місячної ночі над рікою.
Ідея: висвітлення гармонійного поєднання різних вимірів, граней буття, мікрокосму і макрокосму.
Провідний мотив: захоплення красою Всесвіту.
Римування: перехресне
Художні засоби: риторичне звертання (Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне!; О, який же прекрасний ти, Світе єдиний); епітети (срібний птах, по сяйних світах); порівняння (човен-як срібний птах); метафори (горять свiти); інверсія (свiте єдиний); риторичні оклики.
Тема 5-6. Художнє відтворення національно-визвольного пробудження народу, уславлення борців за вільну Україну («Пам’яті тридцяти», «Одчиняйте двері…»).
Так писав Павло Тичина, вірячи «в майбутню пору ясну» і в те, що його поезія будитиме в людях найкраще — людяність, любов до життя, одне до одного, захоплення природою. І це його передбачення виправдалося. Разом із тим, трагічна творча доля поета — це уособлення трагедії всієї української інтелігенції, задавленої, знищеної морально і фізично тоталітарним режимом.
В часи 1920-х років П. Тичина показав себе справжнім патріотом України. Про це сьогоднішні твори. 1. "Пам'яті тридцяти..." (1918)
📌Історична основа твору
Поезія є відгуком Павла Тичини на трагічну подію доби визвольних змагань 1917-1920 рр.
29 (16) січня 1918 р. біля станції Крути (на Чернігівщині, за 120 км від Києва) відбувся бій між київськими юнаками (із Першої юнацької військової школи ім. Богдана Хмельницького та Студентської сотні помічного куреня Січових Стрільців) та більшовиками на чолі з Михайлом Муравйовим, що наступали на Київ.
Проти українців було кинуто петроградських і московських червоногвардійців зі складу 1-ї армії П. Єгорова. Ворог значно переважав українців за чисельністю, проте 600 юнаків (серед них, окрім студентів, було й навіть близько тридцяти школярів – підлітків 14-16 років) протрималися майже цілий день.
Близько 100 парубків загинуло в бою. Крім того, під час відступу на станцію Крути група з 35 юнаків натрапила на більшовиків та потрапила в полон.
За спогадами учасників бою, які вижили, двадцятьох вісьмох полонених вояки Єгорова, розлючені великими втратами під час бою, жорстоко катували, а потім розстріляли. Саме про цих хлопців поет написав:
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих.
Їх було поховано на Аскольдовій могилі в березні 1918 року, вже після визволення Києва від більшовиків (словами про це вірш починається, ними ж і завершується).
Вірш сповнений розпачем від того, що світлі мрії про щасливу Україну:
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка… –було затьмарено вбивством її найкращих синів
На Аскольдовій могилі
Український цвіт!
Через це поета гнітять тривожні передчуття щодо майбутнього рідної землі:
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
Вину за цей жахливий злочин поет покладає на росіян, яких називає зрадниками та братовбивцями, використовуючи при цьому біблійні образи:
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай!
Водночас Тичина впевнений у тому, що подвиг юнаків під Крутами незабутній:
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих.
Він має бути взірцем мужності та незламності для нових поколінь українців, адже загиблі понад усе «любили свій коханий край».
2. "Одчиняйте двері..." (1918)
📌Молодий П.Тичина з радістю та надіями очікував революцію. Він із натхненням оспівував її прихід, що ознаменувався створенням Центральної Ради та схваленням І Універсалу (про проголошення автономії України).
📌Читання та аналіз поезії
Одчиняйте двері –
Наречена йде!
Одчиняйте двері –
Голуба блакить!
Очі, серце і хорали
Стали,
Ждуть…Одчинились двері –
Горобина ніч!
Одчинились двері –
Всі шляхи в крові!
Незриданними сльозами
Тьмами
Дощ..
📌Словникова робота:
хорали — рід релігійних співів латинською мовою в католицький чи протестантських церквах;
тьмами дощ - у контексті Біблії це події кінця світу й Божого суду;
горобина ніч (на Іллю) — коли чути розкоти грому, блищать блискавки, від чого перелякані птахи галасують, натяк на катастрофу.
У творі існує два виміри: очікування чогось прекрасного, що є ремінісценцією на обряд вінчання, як інтерпретує його Андрій Ніковський, і реальний, що є розчаруванням - «він на самім високім ступеню ламає звичну асоціацію і замість ясного образа ... дає страшний образ чорної зливи, дикої бурі...».
Ці два простори будуються на змістових антонімах «наречена» - «горобина ніч».
Побоювання були не безпідставними. Всі, хто чекав революцію, як наречену, жахнулись, спостерігаючи, скільки нещасть, розбитих людських доль, скільки крові й смертей принесла вона.
Експресіонізм— літературно-мистецький напрям, для якого характерні посилена увага до внутрішнього світу людини, наголошення на авторському світосприйнятті, нервова збудженість та фрагментарність оповіді, застосування символів, гротеску, поєднання протилежного тощо.
3. Домашнє завдання:вивчити 1 із віршів П. Тичини напам'ять.
Складіть письмово паспорт твору «Пам’яті тридцяти» (надіслати на перевірку)
Тема 3-4. Поетичне самовираження. Провідна роль поезії у 1920-ті роки. Павло Тичина. Основне з життя і творчості поета, трагізм його долі. Феномен «кларнетизму». Вітаїстичність як наскрізна оптимістична тональність у поезіях П. Тичини «Арфами, арфами…», «О панно Інно…» (ЗНО), «Ви знаєте, як липа шелестить…» (ЗНО)
— Чому в 20—30-ті роки ХХ ст. різко активізувалися проблеми
«митець і влада», «свобода творчості»? Відповідь шукатимемо сьогодні на уроці.
У бурхливі 20-ті роки XX ст. провідним жанром літератури стала поезія як потужне ліричне самовираження й емоційне переживання пореволюційної епохи, її духовних катаклізмів.
Серед найяскравіших творчих особистостей — О. Влизько, М. Йогансен, В. Сосюра, М. Семенко, М. Бажан, М. Зеров, М. Рильський, П. Филипович, М. Драй-Хмара, Ю. Клен, Є. Плужник, В. Свідзинський, і, звичайно ж, П. Тичина та багато інших.
Про Павла Григоровича Тичину написано безліч статей, монографій, досліджень. Але трагізм його творчої долі не осягнений до кінця, і для нащадків залишається загадкою, хто ж він, геній чи пігмей. (За словами В. Стуса)
Онлайн урок для 11-А о 9.00, для 11-Б - о 10.55 Тема 1. Вступ. «Розстріляне відродження» Українська література ХХ ст. як новий етап в історії національної культури. Поняття «розстріляне відродження»
20–30-ті роки ХХ ст.— час, який міг би стати «золотою добою» українського мистецтва, а перетворився на одну з найтрагічніших сторінок. Саме тоді українське письменство досягло якісно нового, сказати б, європейського рівня, про що свідчить багато факторів. Головний серед них — те, що це вже була література вільна, упевнена в собі, позбавлена малоросійського комплексу меншовартості.
Тема 2. Літературний авангард. Авангардні тенденції в українській літературі 1920-х років. Поет М. Семенко – сміливий експериментатор («Бажання», «Місто», «Запрошення»)
Експериментаторство - це добре чи погано? "Звичайно, добре! - скажете ви. А бути епатажним експериментатором у тоталітарному суспільстві, у часи суворого сталінського режиму, коли над головою кожного інакомислячого висів дамоклів меч? Насмілитися винаходити нові віршові форми, створювати поезію майбутнього і намагатися вижити і вистояти в суспільстві, іноді ціною гірких помилок і необдуманих кроків... Таким сміливцем у літературі 20-30-х років був Михайль Семенко.
Немає коментарів:
Дописати коментар